Ткач Ірина Євгенівна: Перемоги моїх вихованців

ІІІ етап обласного етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика 12.грудня 2021р.

Вітання переможниці

Карпишин Анастасію Володимирівну

обласного етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та їхнім наставникам! Учениця буде брати участь у підсумковому етапі конкурсу на Україну.

Вітаю ученицю 4 класу Карпишин Анастасію Володимирівну і ще з другою перемогою у ІІ Всеукраїнському відкритому марафоні з української мови!!!

Вітаю з чудовою і яскравою перемогою у цьому марафоні

 Нехай тобі, Анастасійко,  завжди вистачає сил та запалу, нехай нікуди не дінеться витримка твоя та твій ентузіазм, нехай з тобою завжди буде твоя удача і підтримка твоїх батьків. Я вірю у твої сили та знання у майбутньому. 

Марафон з української мови імені Петра Яцика 30.03.2021р

Моя учениця 3 класу

Карпишин Анастасія Володимирівна

брала участь у Всеукраїнському відкритому марафоні з української мови імені Петра Яцика, що вперше проводився у дистанційному форматі на освітній платформі HUMAN. Зайняла 5 місце серед 2027 учасників. Нагороджена іменним сертифікатом. Молодець!

Ми щиро дякуємо організаторам Олені Карпицькі та Світлані Зелінські , що учні 2 класу взяли участь у ІІ Флешбомі креативних освітніх ідей " Вікно у зиму".

Ваші конкурси об'єднують дітей та надихають.

Дуже вам вдячні!

Щиро дякую Майстерні і Майстрові за організацію такого чудового проекту. Сертифікати одержали. З нетерпінням чекатимемо на нові заходи. Подальших творчих успіхів. З Новорічними та Різдвяними святами!
Дякуємо за чудовий проект!

Учні 4 класу ЗОШ І- ІІІстали учасниками ХІ Міжнародного еколого-валеологічного конкурсу "Загадкове життя домашніх улюбленців".

Музика, художнє слово, зображувальне мистецтво, для дитини джерелом переживання радощів, відкривають дитині мистецтво, забезпечують багатство вражень. В. Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, - є своєрідною художньою творчістю. Образ, шо срийняла й одночасно створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд духовної творчості.»

Оповідання мандрівниця Ельза

У мене вдома вже вісім років живе черепаха. Коли мені її принесли, вона дуже була маленькою та не смілою. На сімейній раді ми дали її ім’я Ельза та вирішили, що не будемо її садити в акваріум , адже тварині, як і людині, потрібна свобода. Вона повзає, де хоче і спить, коли захоче, а на ніч ми її ставимо у акваріум.

Коли Ельза хоче їсти, вона виповзає на середину акваріума на свою гірку, підводиться на передні лапки, витягає головку і крутить нею по сторонах. Якби вона вміла говорити, вона б сказала: «Даринко, ти не бачиш, я голодна!» Черепашка дуже любить капусту, яблука, моркву і сиру картоплю, виноград і звичайно корм для черепах.

Повзає Ельза дуже швидко, зовсім не як черепаха. Якщо у неї є якась мета - вона до неї прагне. Іноді вона де-небудь ховається, і ми її всією сім’єю розшукуємо. До маленької черепашки привикли усі.

Так минали дні за днями, ніч проходила за ніччю. Нашу улюбленицю ми виносимо улітку на двір, адже природа і чарівність літнього вечора не тільки корисна для людей, а й для тваринок.

Одного разу маленькій не спалось, і черепашка вночі спостерігала за зірками. Того ж літнього вечора почався дощ і падав цілу ніч. Маленький акваріум наповнився повністю дощовою водою. Зранку, коли ми прийшли до Ельзи подивитись, як у неї справи, її не було. Ми з братиком почали розпитувати сусідів, може де бачили нашу черепаху. Та справа була марною. Проходили дні, тижні. Ми змирилися , що нашої черепашки немає. Але в світі є добрі люди, які допомогли знайти черепаху. Крихітка попрямувала до річки Серет. Але це дивне створіння ні на що не реагувало , повзло далі та далі. Віддалялась черепашка від нашого дому, вона шукала свою родину, прагнучи побачити своїх родичів.

Та її бажання не справдилося. Наша мандрівниця потрапила у сад до одного господаря. Дорогою захотілося їй їсти, відпочити - у неї не було сил , дуже втомилася. Пан господар працюючи у садку побачив черепаху, зловив і передав нам. Яка була радість знову побачити нашу Ельзу.

Наступного ранку вона прокинулась саме тоді, як сонечко виходило з-за обрію. Небо наче розмалювали чарівними фарбами сонячні промені. І знову вилазила на свій замок грітися на сонечку, просивши їсти. Дуже хотіла , щоб ми з нею погралися.

Тепер моїми щоденними справами є завжди дивитися, що там робить моя подружка Ельза.

Я дуже вдячна своєму хрещеному батькові за те , що він подарував мені таку тваринку, за якою я доглядаю. Хоч вона не вміє говорити, але ми з нею розуміємось. Вона збільшила у мені доброту, ніжність, чуйність до всіх інших тваринок у моєму домі. Адже коли її не стало - на душі у мене було пусто, відчувала неспокій та тривожність за черепашкою, тому що жива тваринка стала частинкою мого життя, навчила мене цінувати дружбу. Я тепер дуже розумію, що повинна допомогти тому, хто її потребує. У мене дуже розумна і красива черепаха, і я її дуже люблю! Ось така історія трапилася у моєму чудовому селі Яблунові.